Міжнародна група астрономів вивчила зразки глини, знайдені в марсіанському кратері Гейл, і отримала «натяки», що Червона планета колись була придатною для життя.
Дослідження опубліковано в журналі Nature Astronomy і коротко висвітлено New Scientist. У своїй роботі автори пишуть, що принаймні деякі регіони Марса могли бути заселені протягом багатьох тисяч або навіть мільйонів років.
До такого висновку вони прийшли після аналізу зразків глини, взятих у 2016 році марсоходом Curiosity в кратері Гейл. Попередні дослідження довели, що в давні часи цей кратер був рідким озером, можливо, зі стабільними умовами, сприятливими для життя.
Зразки марсіанського ґрунту були взяті Curiosity за допомогою бортового бура. У рамках нового дослідження вчені проаналізували їх за допомогою рентгенівського випромінювання, використовуючи інші бортові прилади ровера. У результаті вони виявили наявність у ґрунті глинистого мінералу, пов’язаного з так званими глауконітовими глинами. На думку дослідників, це вказує на «період населеності в минулому кратера».
«Умови, в яких утворюються ці мінерали, сприяють присутності життя», — каже провідний автор Елізабет Лоза-Адамс з іспанського університету Віго.
За її словами, глауконітові глини є маркером жилості, але не доказом існування самого життя. Тим не менш, вчені назвали наявність такого мінералу багатообіцяючою ознакою. Сама присутність таких глин на Марсі свідчить про те, що стабільні умови, придатні для життя, могли існувати в кратері Гейл протягом, можливо, мільйона років.
Попередні розрахунки показали, що озеро в цьому кратері могло утворитися приблизно 3.5 мільярда років тому, коли атмосфера Червоної планети була щільнішою і могла утримувати рідку воду на своїй поверхні.
Він існує близько 10 мільйонів років. Вчені ще не знайшли доказів того, що це озеро мало відповідні умови для життя, такі як м’які температури та нейтральна кислотність. Однак нові дослідження показують, що ймовірність цього досить висока.
«Існування глауконітових глин може дати нове уявлення про еволюцію стародавнього озера в кратері Гейл», — додає Лоза-Адамс.
