Печера, де були знайдені зображення, на відміну від нічого відомого досі, була виявлена вченими дуже давно. Але лише тепер можна «побачити» його багато оздоблену стелю – за допомогою не дуже археологічного обладнання. У 1998 році в Алабамі археологи виявили печеру з кількома уламками кераміки, а також вугіллям, придатним для радіовуглецевого датування. Кераміка виявляється схожою на зразки лісового періоду (приблизно з 1000 р. до н.е. до 1000 р. н.е.). Радівуглецевий аналіз дає дві дати для двох груп зразків: виявляється, що печеру гарантовано відвідували в 133-433 і 660-949 роках нашої ери. Група вчених під керівництвом Яна Сімека з Університету Теннессі (США) досліджувала стелю цієї печери: треба сказати, що вона дуже низька – від 60 сантиметрів до 1.25 метра. Результати представлені в статті, опублікованій в журналі Antiquity. Печера 19 у самій Алабамі (археологічним об’єктам іноді дають номери замість власних назв, щоб зберегти їхнє розташування в секреті) величезна. Тут є як вертикальні галереї, характерні для карстових печер, так і галереї з низькими стелями. На стелі саме такої галереї площею 20 на 25 метрів вчені виявили найбільші відомі сьогодні північноамериканські наскальні малюнки. Поки на них не звертали уваги, бо їх важко відрізнити: для цього треба лягти на підлогу. Сімек застосував метод фотограмметрії, який давно відомий і широко використовується в прикладних цілях, але не в археології. Незадовго до створення малюнків на стелі печери утворився тонкий шар глини – ймовірно, залишок великого каламутного струмка. Саме в цьому шарі розташовуються малюнки. Зараз важко сказати, чи використовували стародавні художники якісь інструменти чи малювали кінчиками пальців. Специфічний мікроклімат печери не тільки створює «полотно» для наскальних малюнків, але й зберігає їх: глиняний шар зберігається за рахунок окислення, викликаного конденсацією вологи.
Що намалювали люди доколумбової Америки?
Люди та тварини. На стелі цілком помітно зображення гримучої змії завдовжки близько трьох метрів – вважається, що вона була священною твариною у низки корінних народів південно-східної частини сучасних США. Вчені описали п'ять найбільших малюнків. Крім гримучої змії на стелі є людські фігурки та хитромудрі візерунки. Дві з антропоморфних фігур мають довжину трохи більше 1.8 метра, інша – трохи довша за 90 сантиметрів. Ці люди ніби одягнені в парадний одяг і виконують якийсь ритуал.
Дослідники припускають, що на деяких антропоморфних фігурах зображені не люди, а привиди, а весь комплекс малюнків присвячений духовному світу. Перевірити цю гіпотезу поки неможливо. Сімек вважає, що використання фотограмметрії для вивчення печер зі слідами людського житла дозволить знайти більше схожих малюнків. І тоді можна буде говорити про систему ідей, а не про творчість однієї людини (чи групи художників).
Гіпотезу Сімека про об’єкт зображення (потойбічний світ) підтверджує обране місце для малюнків. Галерея, в якій вони були знайдені, розташована в темній частині печери, тобто сонячне світло не проникає так далеко. Стародавні художники малювали свої картини у світлі смолоскипів з арундинарії (або американського бамбука). Власне, за залишками факела призначена одна з дат відвідування печери. Крім того, практично всі народи доколумбової Північної Америки (і ті, що живуть на території сучасних США та Мезоамерики) вважали печери проходом у царство мертвих. Період пізнього лісу, до якого, здається, належать малюнки, характеризується тим, що населення східної Північної Америки починає поширюватися на все нові й нові території, хоча чисельність не збільшується. Це призвело до ізоляції племен, які раніше підтримували культурні та комерційні зв’язки. У результаті деякі елементи матеріальної культури різних народів виявилися цілком унікальними: наприклад, деякі обходилися без лука і стріл, хоча поширення цієї зброї було надзвичайно широким. Наскільки такі народи зуміли зберегти спільні культурні та релігійні уявлення, це питання майбутніх досліджень.
Фото: Ян Сімек та ін.