В історії воєн останнього тисячоліття основним майданчиком конфліктів була Європа. Але завдяки екстраординарним рішенням, прийнятим після Другої світової війни (наприклад, замість продовження протистояння Німеччина і Франція створили структуру взаємовигідних відносин – Європейський Союз), ідея нової війни була практично виключена з відносин між історичні опоненти. На жаль, деякі інститути, створені у другій половині минулого століття, виявилися менш ефективними. Організація Об’єднаних Націй з моменту свого створення не змогла запобігти будь-яким великим війнам, головним чином через відсутність механізмів вирішення військових конфліктів дипломатичними засобами, якщо члени Ради Безпеки залучені в конфлікт. Вона також не змогла створити ефективний інститут переговорів між членами Ради у воєнному конфлікті.
Світ потребує нової інституції, а також іншого бачення відносин між країнами. Світ має бути більш об’єднаним і справедливішим для всіх, де сьогоднішні вороги стають союзниками. Дійсно, не вистачає проекту, який би об’єднав усі країни світу спільною справою.
У сучасному світі є лише один абсолютно нейтральний і «рівновіддалений» центр, який може створити умови для діалогу між конфліктуючими країнами. Це Папа Франциск, який у глобальному переговорному процесі дає реальну надію, що з конфлікту в Україні можна вийти в нову творчу реальність. Франциск, з одного боку, непримиренний зі злом війни; з іншого боку, він зберігає політичний нейтралітет з усіма сторонами конфлікту, і це створює нову основу для діалогу цивілізацій.
Папа діє як помірний арбітр у пошуках справедливого світу та формули миру, яка задовольняє всіх, пропонуючи Ватикан як платформу для переговорних процесів конфліктуючих сторін. Тут важливо підкреслити, що Ватикан є нейтральною державою, Папа є її главою, і у своєму служінні миробудівництву він може піднятися над конфесійними рамками католицизму, представляючи Ватикан не як «столицю Церкви», а а як міжнародний майданчик для діалогу між країнами різних традицій і культур. Я можу уявити присутність у Ватикані представників православних, мусульман, іудеїв, буддистів і конфуціанства, навіть атеїстів, а Папа виступає в якості модератора.
У цьому контексті Ватикан є ключовою ланкою в мозаїці системи міжнародних відносин, суб’єктом права, який здатний перезапустити діяльність ООН, зробити її життєздатною та ефективною. Він покликаний стати інституцією, в якій мирні переговори між членами Ради Безпеки стають ефективними. Для цього Ватикан і постать Папи перетворюються із символів Заходу, тобто частини західного гетто, на центр справді універсального масштабу, об’єднуючий символ Сходу, Заходу, Півночі та Півдня. Реформи Папи Франциска, часто критиковані католиками, насправді вказують шлях у цьому напрямку: вихід із західного гетто до побудови єдиного світу, справедливого для всіх.
Війни не зникнуть, доки триває історія. Але ясно одне: чим менше буде війн, тим ближче ми будемо до Царства Небесного. І роль Папи та нового Ватикану як нового Єрусалиму є ключовою в цьому процесі.
