Два роки тому Лондон оголосив про Партнерство з міграції та економічного розвитку (MEDP), яке тепер називається Партнерство Великобританії та Руанди щодо надання притулку, в якому говорилося, що шукачі притулку у Великобританії будуть відправлені до Руанди до того, як їхні справи будуть розглянуті.
Тоді національна система надання притулку Руанди розглядатиме їх потребу в міжнародному захисті.
У листопаді 2023 року Верховний суд Великої Британії визнав цю політику незаконною через проблеми безпеки в Руанді. У відповідь Велика Британія та Руанда створили новий законопроект, проголошуючи Руанду безпечною країною, серед інших положень.
Ризик видворення
Прем’єр-міністр Великої Британії Ріші Сунак працює над ухваленням законопроекту, і нещодавно заявив, що, згідно з повідомленнями міжнародних ЗМІ, перший рейс із шукачами притулку має відправитися через 10–12 тижнів, приблизно в липні.
Проте спецдоповідачі ООН попередив, що видалення шукачів притулку до Руанди чи будь-де ще може поставити авіакомпанії та авіаційну владу під загрозу видворення – примусове повернення біженців або шукачів притулку до країни, де вони можуть зіткнутися з переслідуваннями, тортурами чи іншою серйозною шкодою – «що порушує право бути вільним від тортур чи іншого жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження».
Експерти заявили, що «навіть якщо британсько-руандійська угода та законопроект про безпеку Руанди будуть схвалені, авіакомпанії та авіаційні регулюючі органи можуть бути причетними до порушення прав людини, які охороняються на міжнародному рівні, і судових рішень, сприяючи видаленню до Руанди».
Вони додали, що авіакомпанії повинні нести відповідальність, якщо вони допомагають у видворенні шукачів притулку з Великобританії.
Експерти ООН спілкувалися з урядом Великобританії та національними, європейськими та міжнародними авіаційними регуляторами, щоб нагадати їм про їхні обов’язки, в тому числі в рамках ООН. Керівні принципи бізнесу та прав людини.
ООН Рада з прав людини призначає спеціальних доповідачів для моніторингу та звітування про глобальні ситуації та проблеми. Вони служать у своїй індивідуальній якості, не є співробітниками ООН, незалежні від будь-якого уряду чи організації та не отримують винагороди за свою роботу.
