Анна Франк була німецькою дівчиною єврейського походження, яка народилася в часи, коли нетерпимість до цих людей поширилася по всій Європі завдяки нацизму
Іноді історії перетинаються з вами. Вони балансують на сторінках газети та стрибають, щоб пройти між Brioche та café con leche, сидячи на старій терасі, слухаючи трохи джазу від відомого, але ніколи не повністю відомого Джона Коулмана.
Людина, яка досягла достатнього віку, ніколи не шукає нових історій на перших шпальтах європейських газет. Він стоїчно шукає у вільному розділі невеликі новини, і з мудрістю, яка приходить з роками (старий кіт), дозволяє захопитися деякими з тих додаткових новин, які на сторінці 12 або пізніше допомагають художникам-верстальникам газети нести тягар історії день за днем. І раптом, наче краєчком ока, виявляється маленька цікавинка: у німецькому містечку дитячий садок вирішив прибрати ім’я Анни Франк заради будь-якого іншого імені.
Я схопив свою ручку Montblanc і обвів новину. Я закінчив снідати і почав гуляти в осінньому листі охри та ароматі зростаючого Різдва. У мене вже була історія для наступної статті.
Аннеліс Марі Франк, відома в усьому світі як Анна Франк, народилася у Франкфурті-на-Майні (німецькою мовою Франкфурт-на-Майні, хоча у всьому світі відома як Франкфурт) 12 червня 1929 року та померла в березні 1945 року. Анна, як я буду її називати, була німецька дівчина єврейського походження, яка народилася в часи, коли нетерпимість до цих людей поширилася по всій Європі завдяки нацизму, проклятій ідеології, яка шукає лише власної вигоди. Тоталітарна ідеологія, яка прагне знищення євреїв і підкорення решти. Щось схоже, наприклад, на те, що відбувається з багатьма ідеологами ісламу, які продовжують практикувати антисемітизм і без скромності його пропагують.
Енн стала відомою на весь світ, коли її батько Отто Франк опублікував щоденник голландською мовою під назвою Будинок позаду. Відомий у всьому світі, а пізніше як Щоденник Ани Франк. У цій розповіді Ана записала у форматі щоденника інтимну розповідь про приблизно два з половиною роки, які вона провела, переховуючись від нацистів у місті Амстердам, разом зі своєю родиною та кількома іншими людьми. Це сталося під час Другої світової війни.
Звісно, і через доноси «добрих» колабораціоністів (учасник), Ану та її родину схопили, розділили та розвезли до різних концтаборів. 2 вересня 1944 року у віці 14 років дівчину відправили прямо в концтабір Аушвіц.
Енн стала відомою на весь світ, коли її батько Отто Франк опублікував щоденник голландською мовою під назвою Будинок позаду. Відомий у всьому світі, а пізніше як Щоденник Ани Франк. У цій розповіді Ана записала у форматі щоденника інтимну розповідь про приблизно два з половиною роки, які вона провела, переховуючись від нацистів у місті Амстердам, разом зі своєю родиною та кількома іншими людьми. Це сталося під час Другої світової війни.
Звісно, і через доноси «добрих» колабораціоністів (учасник), Ану та її родину схопили, розділили та розвезли до різних концтаборів. 2 вересня 1944 року у віці 14 років дівчину відправили прямо в концтабір Аушвіц.
Для тих, хто був сьогодні на землі, де був розташований той концентраційний табір, якщо вони чуйні, вони помітили, що земля, простір, де були розташовані казарми, газові камери чи сумнозвісні братські могили, є приголомшливими. Шукаючи джерела Єрусалимського музею пам’яті, один мільйон триста тисяч євреїв були відправлені до зазначеного табору, 900,000 XNUMX були безпосередньо вбиті після прибуття. Їх роздягли, розділили одяг, чоботи, речі й голими провели голодних, заражених блохами, босих, обіцяючи хороший душ і гарячу їжу з іншого боку, до казарми Смерті. Їх отруили газом і, як останки, усіх кинули до спільних могил або спалили, попередньо дослідивши їхні роти, щоб витягти корінні зуби чи золоті зуби, які були у багатьох із них.
З тих чотирьохсот тисяч євреїв, що залишилися, двісті тисяч зазнали тієї ж долі, що й їхні супутники, протягом кількох місяців. Двісті тисяч було зареєстровано як полонених або переведено. Серед них Ану перевели до Берген-Бельзена, табору СС, де між 1941 і 1945 роками загинуло майже 50,000 1945 в’язнів. Перенаселеність постійно спричиняла смерть від тифу, туберкульозу, черевного тифу та дизентерії. Анна Франк прожила в тих суворих умовах, самотня і покинута напризволяще, лише кілька місяців. Наприкінці лютого або на початку березня 15 року, у віці XNUMX років, її знайшли мертвою в ліжку, одягнену в лахміття та в кістках.
Єдиним у родині, хто пережив геноцид наприкінці війни, був Отто Франк, батько Ани, який, як я вже згадував, опублікував свій щоденник.
Ця публікація була вибухом розповіді про жахи, які дівчина пережила перед тим, як потрапити до нацистського пекла. Але, тим не менш, він наблизив багатьох підлітків і дорослих до історичної пам’яті, яку потрібно ретельно переглядати. Завдяки цій публікації через кілька років у Німеччині та інших місцях світу багато шкіл, вулиць і площ прийняли ім’я Анни Франк на згадку про цю дівчину. Але конфлікт у Газі та антисемітизм, вкорінений у певних релігійних культурах, здається, починають брати своє, навіть у самій Німеччині.
У тій газетній вирізці Frankfurter Allgemeineяку я читав за сніданком, я натрапив на таку вільну книгу, з якої я витягнув деякі нотатки: Директор дитячого садка Лінда Шічо визнає, що їм довелося змінити назву центру, який отримав назву ANA FRANK, оскільки цього вимагала мусульманське коріння переважної більшості батьків. Їм, за її власними словами, було важко пояснити своїм дітям тему Голокосту та тему євреїв. «Вони віддали перевагу менш політичній назві». Анна Франк була просто дівчиною, покараною за непримиренність, і я хвилююся, що в Німеччині вони знову роблять шлях до нетерпимості, але у протилежному напрямку.
Ну, по суті, ці батьки-мусульмани, через три години і приблизно 1,200 слів, можливо, вони зможуть прочитати цю маленьку хроніку своїм дітям. І поясніть їм, що був темний режим, який убив мільйони людей, і серед них мільйони євреїв. І, можливо, з певною часткою чесності, я вважаю, ви можете додати, що ХАМАС, організація, яка розпочала конфлікт у секторі Газа, є терористичною та повністю та глибоко антисемітською. Організація, яка у найчистішому нацистському стилі тримає чоловіків, жінок і дітей, деяким із них лише кілька років, у тунелях у нелюдських умовах, завдаючи їм стільки жаху, що вони та їхні сім’ї пам’ятають це, доки вони жити.
Що буде далі в колонізованій Німеччині, робити дуплекси на території кожного з концтаборів, щоб про все забули. Будемо сподіватися, що історична пам’ять народу, яка ґрунтується на правді, а не на корисливій брехні тих, хто її веде, збережеться непорушною.
Спочатку опубліковано в LaDamadeElche.com
