Св. Антоній Великий (бл. 12 січня 251 – 17 січня 356)
ЛИСТ ДЕСЯТИЙ
1. Мої благословенні діти, я пишу вам цього листа, щоб ви знали, що ті, хто любить Бога, шукають Його всім своїм серцем, і Він відповідає їм і дає їм те, про що вони просять.
Що стосується тих, хто не наближається до Бога всім своїм серцем, але робить усі свої справи з бажання похвалитися, щоб отримати людську славу, Він не чує їхніх молитов. Натомість Він гнівається на них, тому що їхні вчинки робляться лицемірно. Тому по відношенню до них сповнюються слова псалмоспівця, який говорить: «Бог розвіє кості бунтівників проти Тебе…» (Пс. 52:6).
2. Воістину, Всевишній Бог гнівається на їхні діла, не задоволений їхніми молитвами, і дуже сильно їм протистоїть, тому що вони роблять свої діла без вірності та виконують їх лицемірно перед людьми. Тому сила Божа не діє в них, бо вони слабкі серцем у всіх ділах, за які беруться. Тому такі люди не пізнали доброти Бога з притаманними їй блаженством і радістю, і їхні душі втомлюються від своїх справ, як під важким тягарем.
Деякі з ваших братів такі. Через те, що вони не здобули тієї сили, яка приносить солодкість душі, день за днем наповнює її радістю та радістю, запалює в ній бажання Бога, вони спокушені духом тління і лицемірно виконували свої діла перед людьми.
3. А ти, мій любий і такий дорогий моєму серцю, коли представляєш Богові плоди своєї праці, намагайся віддалитися від духа марної слави і перемагай його в усі часи, щоб Господь прийняв ці плоди твого і отримати від Нього силу, яку Він дає Своїм обраним.
Серце моє спокійне з тобою, любий мій, бо я знаю, що ти не схвалюєш духа марнославства і постійно противишся йому. Через це ваш плід святий і живий. Тож продовжуйте протистояти цьому злому духу. Коли людина справді почала праведні справи і впряглася в напружену боротьбу, тоді цей самий дух вривається і намагається приєднатися до неї, щоб стримати її в тому, що вона розпочала, щоб вона не зробила чогось справедливого. Він злий дух і тому противиться всім, хто хоче бути вірним.
Багато є тих, за кого ми радіємо, що вони вірні і готові з милосердя давати бідним. Саме цей дух бореться проти них. З іншими він поєднує їхні справи, знищує їхні плоди та перешкоджає їхньому шляху, тому що і чесноти, і добрі справи, які здійснюють люди, змішані з людською славою. Здається, що такі люди приносять плоди раніше за чоловіків, але насправді це не так. Вони схожі на смоковницю, яка здалеку здається обтяженою добрими плодами, але коли підійти до неї, то знаходиш тільки гіркі плоди без жодної солодкості. Такий стан усіх, хто отримує славу від людей. Люди думають, що мають надто багато плодів, приємних Богу, хоча насправді їх не мають зовсім. Крім того, Бог залишив їх в’янути, бо не знайшов у них плоду. Ось чому Він позбавив їх найвищої солодкості Своєї божественності.
4. А ви, мої дорогі й працьовиті діти, постарайтеся протистояти духу марнославства. Опирайтеся йому і перемагайте його. І сила Божа прийде тобі на допомогу; вона залишиться з тобою і назавжди подарує силу і тепло. А я буду молитися, щоб це тепло залишилося в тобі назавжди, бо воно справжнє і немає нічого прекраснішого за нього.
Тому, якщо хтось із вас виявить, що цього тепла немає в ньому, нехай щиро просить його, і воно прийде до нього. Це схоже на вогонь, на який дмухають, щоб розпалити, бажаючи приготувати їжу з овочів. Коли цей вогонь розпалюється, вода набуває пекучої властивості вогню, вона починає кипіти, її жар піднімається і готує овочі. Так само, мої брати, якщо ви виявите, що ваша душа охолола через недбалість і недбалість, постарайтеся підняти її, оплакуючи її стан, і тепло не забуде прийти і з’єднатися з нею, надавши їй її палючої властивості. А душа, яка закипить, буде рясніти добрими справами.
Коли цар Давид знайшов свою душу застиглою та холодною, він сказав так: «До Тебе я підношу свою душу» (Пс. 142:8); «Пам’ятаю дні давні, і роздумую про всі діла Твої…» (Пс. 142:5); і ще: «Руки свої простягаю до Тебе; душа моя для Тебе, як спрагла земля» (Пс. 142:6). Більше того, зрозумійте, мої любі, що зробив Давид, коли його серце зачерствіло: він напружувався, поки жар не розпалив його серце, щоб він міг сказати: «Готовне серце моє, Боже...» (Пс. 107:2). І він відновив легкість свого цілодобового служіння.
І ви чиніть так, щоб ви були об’єднані улаштуванням вашого серця в світлі й теплоті Божества, щоб Бог відкрив вам великі та невимовні таємниці.
І я прошу вас зберегти цілим своє тіло, душу і дух, поки Він не приведе вас до обителі Своєї благості – туди, куди дійшли святі отці наші.
Будьте в радості нашого Господа, Якому личить слава нині і навіки, Амінь!
Фото: православна ікона Вознесіння Господнього.
