ЛОНДОН — У знаковий момент для пост-брекзитської дипломатії прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер приймає президента Європейської ради Антоніо Косту та президента Європейської комісії Урсулу фон дер Ляєн на першому в історії саміті Велика Британія-ЄС з моменту виходу Сполученого Королівства з блоку у 2020 році. Зустріч, що відбулася в понеділок, 16 травня, знаменує собою значну зміну тону та стратегії Лондона, оскільки Стармер прагне перезавантажити відносини з Брюсселем після років турбулентності за часів його консервативних попередників.
Як повідомляє AFP та висвітлюється NDTVСаміт відбувається на тлі ширшого переосмислення європейської геополітики. З огляду на те, що війна Росії в Україні посилює заклики до континентальної єдності та зростає занепокоєння щодо потенційної нестабільності у зовнішній політиці США, обидві сторони прагнуть вийти за межі ворожнечі, спричиненої Brexit, та відновити функціональне партнерство. Однак, хоча політична добра воля очевидна, переговори виявляють глибокі структурні виклики, які продовжують визначати відносини між Великою Британією та ЄС.
Оборонна співпраця: Стратегічне переорієнтування
Одним із найбільш очікуваних результатів саміту є потенційна угода про співпрацю в галузі безпеки та оборони між Великою Британією та ЄС. З огляду на те, що Європа стикається з дедалі більш агресивною Росією та невизначеністю щодо зобов'язань США перед НАТО за можливої майбутньої адміністрації Трампа, обидві сторони бачать стратегічну цінність у тіснішій співпраці.
Згідно із запропонованою угодою, Велика Британія отримає доступ до певних військових ініціатив ЄС та зустрічей на рівні міністрів, що фактично дозволить їй брати участь в операціях з безпеки під керівництвом Європи без повноправного членства. Що ще важливіше, британські оборонні компанії, включаючи BAE Systems та Rolls-Royce, можуть отримати вигоду від участі в новому європейському оборонному фонді вартістю 150 мільярдів євро, спрямованому на створення більш автономної європейської військово-промислової бази.
Хоча це й є важливим кроком до відновлення оборонних зв'язків, угода залишається політично делікатною. Повідомляється, що деякі держави-члени ЄС намагалися пов'язати прогрес у пакті про безпеку з невирішеними питаннями, такими як права на рибальство — тактика, що нагадує попередню напруженість навколо Протоколу щодо Північної Ірландії.
Права на риболовлю: колючка, яка не зникне
Рибальство знову стало одним із найспірніших питань. Незважаючи на запевнення глави ЄС із закордонних справ Каї Каллас, що квоти на вилов риби не повинні заважати ширшій угоді про безпеку, закулісні дії Франції та інших країн свідчать про протилежне.
Чинна п'ятирічна угода про рибальство закінчується у 2026 році, і, як кажуть, Велика Британія пропонує чотири додаткові роки доступу до своїх вод — менше, ніж сподівався ЄС. Натомість блок розглядав можливість полегшення перевірок експорту продуктів харчування для британських підприємств, що було ключовою вимогою Лондона. Однак, якщо пропозиція Великої Британії буде сприйнята як недостатня, ЄС може скоротити свої поступки, створивши глухий кут в останню хвилину.
Цей зв'язок між рибальством і торгівлею підкреслює, наскільки глибоко ці питання залишаються вкоріненими в постбрекситській системі, навіть попри те, що обидві сторони прагнуть ширшого стратегічного узгодження.
Узгодження нормативних актів: прагматичний підхід
Прем'єр-міністр Стармер заявив про готовність запровадити форму «динамічного узгодження» зі стандартами ЄС щодо харчової та сільськогосподарської продукції — прагматичний підхід, спрямований на зменшення бюрократії на кордоні та сприяння більш плавним торговельним потокам.
У нещодавніх коментарях до The Guardian Стармер наголосив, що високі регуляторні стандарти Великої Британії варто зберегти, але визнав практичні переваги узгодження з правилами ЄС, щоб уникнути дороговартісних збоїв. Примітно, що він також вказав на відкритість до подальшого нагляду з боку Європейського суду (ЄС) у вирішенні спорів — позиція, яка знаменує собою відхід від попередніх червоних ліній, проведених прихильниками жорсткої лінії Brexit.
Ця позиція відображає чинні домовленості згідно з Віндзорською рамковою угодою, що регулює Північну Ірландію, де повноваження Суду ЄС застосовуються до товарів, що переміщуються між Північною Ірландією та Республікою Ірландія. Хоча Брюссель вітає це питання, воно залишається делікатним усередині країни, особливо серед традиційної бази робітничого класу Лейбористської партії та євроскептичних голосів у його власній партії.
Мобільність молоді: остання перешкода
Мобільність молоді стала ще одним ключовим пунктом суперечок в останні години переговорів. ЄС давно наполягає на взаємній схемі, яка дозволить молодим людям з Великої Британії та країн-членів ЄС жити, працювати та навчатися за кордоном — наступнику програми Erasmus+, з якої Велика Британія вийшла після Brexit.
Хоча спочатку уряд Стармера чинив опір, тепер, схоже, відкритий до обмеженої, контрольованої версії цієї схеми. Згідно з повідомленнями в The Times , це може набути форми системи «один прийшов, один вийшов», розробленої для обмеження чистої міграції — пріоритету для Стармера, оскільки він стикається зі зростанням підтримки Reform UK, антиімміграційної партії на чолі з Найджелом Фараджем.
Така схема, ймовірно, буде обмеженою в часі та виключатиме ширші поступки, яких прагне ЄС, зокрема зниження плати за навчання в університетах для європейських студентів. Повідомляється, що Велика Британія категорично відхилила цю пропозицію, що підкреслює внутрішньополітичні обмеження, в умовах яких діє лейбористський уряд.
У міру розгортання саміту вимальовується картина обережного оптимізму, пом'якшеного постійними складнощами. Обидві сторони визнають нагальність поглиблення співпраці — не лише для економічної стабільності, а й для регіональної безпеки та глобального впливу. Однак шлях уперед залишається сповненим компромісів, делікатних питань та суперечок щодо спадщини, які випробують довговічність цього оновленого діалогу.
Однак очевидно, що Велика Британія та ЄС більше не замкнені в динаміці ворожнечі, яка характеризувала еру одразу після Brexit. Натомість вони будують більш зрілі, хоча й досі складні, відносини, побудовані на спільних інтересах та прагматичній співпраці.
Саміт не лише присвячений вирішенню суперечок; він також присвячений переосмисленню контурів взаємодії між Великою Британією та ЄС у світі, який дедалі більше формується стратегічною конкуренцією та глобальною нестабільністю. Стармер чітко дав зрозуміти, що хоче, щоб Британію вважали надійним партнером, навіть якщо вона не є формальним членом, — це повідомлення підкріплюється його готовністю конструктивно брати участь у питаннях оборони, торгівлі та узгодження нормативно-правових актів.
Для ЄС цей саміт є можливістю стабілізувати свої зовнішні відносини в той час, коли розширення, внутрішня єдність та трансатлантична невизначеність є нагальними проблемами. Керівництво блоку, схоже, прагне вийти за рамки карального тону, який часто характеризував ранні переговори після Brexit, визнаючи, що готова до співпраці Велика Британія може слугувати цінним співрозмовником з питань, починаючи від застосування санкцій і закінчуючи обміном розвідувальними даними.
Однак, шлях попереду не буде без тертя. Хоча обидві сторони висловили оптимізм щодо потенціалу угод з питань безпеки та мобільності молоді, невирішена напруженість щодо прав на риболовлю та регуляторного нагляду все ще може зірвати імпульс. Більше того, внутрішньополітичні реалії з обох сторін, особливо у Великій Британії, де зростання Reform UK загрожує впливу лейбористів на ключові виборчі округи, означають, що будь-яка угода має бути ретельно вивірена, щоб уникнути негативної реакції.
Зрештою, понеділковий саміт може не призвести до радикальних проривів чи драматичних заяв. Але він пропонує щось, можливо, цінніше: основу для сталого діалогу, взаємної поваги та поступового прогресу. У цьому сенсі зустріч у Лондоні може виявитися тихим поворотним моментом, який закладе основу для більш стабільних і функціональних відносин між Великою Британією та ЄС у найближчі роки.
