Дослідження, представлене на Конгресі Європейської психіатричної асоціації 2025 року, виявляє глибоку соціально-економічну нерівність у заявленій потребі в психіатричній допомозі в Європейському Союзі. Дослідження підкреслює, як фінансові бар'єри непропорційно впливають на людей з низьким рівнем доходу, причому значні відмінності також пов'язані з рівнем освіти, тим, чи проживає людина в місті чи сільській місцевості, а також географічним розташуванням.
Під керівництвом доктора Жуана Васко Сантуша, лікаря громадського здоров'я, економіста охорони здоров'я та професора Університету Порту, у перехресному аналізі використовувалися дані з 2019 року. European Health Interview Survey (EHIS), що охоплює 26 держав-членів ЄС. В опитуванні, серед іншого, учасників запитували, чи залишалися вони без необхідної психіатричної допомоги протягом попередніх 12 місяців через фінансові обмеження.
Вимірювання незадоволених потреб: фінансова призма
EHIS фіксує самозвіт про досвід, зосереджуючись на фінансових причинах як перешкоді, зокрема для доступу до послуг психічного здоров’я.
У межах ЄС частка самостійно повідомлених незадоволених потреб у психіатричній допомозі значно варіювалася — від 1.1% у Румунії до 27.8% у Португалії, із медіаною 3.6%.
Д-р Сантос наголосив, що хоча багато європейських країн перейшли до змішаних систем охорони здоров’я, які поєднують елементи моделей Беверіджа та Бісмарка, фінансовий захист залишається непослідовним. Навіть у країнах із універсальним медичним страхуванням витрати на ліки, терапію, діагностичне тестування або медичні вироби можуть створювати суттєві перешкоди.
«Йдеться не лише про те, чи є медична допомога державною чи приватною», – пояснив доктор Сантос. «Навіть у системах, які здебільшого є державними, співоплата може бути тягарем. А іноді вразливі групи, такі як мігранти чи шукачі притулку, взагалі виключаються».
Культурні сприйняття формують звітність
Одним із найвражаючих висновків був разючий контраст між Румунією та Португалією. Доктор Сантос застеріг від інтерпретації цих цифр за чисту монету.
«Йдеться не лише про доступність послуг, а й про обізнаність та культурне сприйняття», – сказав він. Він зазначив, що в Португалії «ми дедалі відкритіше говоримо про психічне здоров’я та служби психічного здоров’я».
Португалія була однією з країн, що очолюють нове сприйняття психіатрична допомога«ООН» Конвенція про права інвалідів заклали основу для вкрай необхідної зміни парадигми у сфері психічного здоров’я. Від виключно медичного підходу до підходу, що ґрунтується на повазі до прав людини осіб з психічними розладами та психосоціальними вадами», – заявила пані Марта Теміду, міністр охорони здоров’я Португалії, під час консультативної зустрічі Організації Об’єднаних Націй у 2021 році.
Пані Марта Темідо наголосила, що «У Португалії ми докладаємо значних зусиль для узгодження наших законів, політики та практики з правами людини».
Вона окремо зазначила, що «ми чітко обрали варіант надання психіатричних послуг на базі громади замість стаціонарного розміщення. Ми покращуємо доступ до виїзної допомоги, створюючи громадські команди для дорослих, дітей та підлітків».
У таких країнах, як Румунія, стигма залишається високою і залежить від тривалої історії інституціоналізований догляд що не відповідає основним людським стандартам. Має бути очевидно, що якщо психіатрична система не розвинулася набагато далі великих психіатричних закладів, про які повідомляється про порушення прав людини, можна було б двічі подумати, перш ніж повідомляти про потребу в допомозі.
Д-р Сантос зазначив, що в країнах, де психічні захворювання стигматизують або неправильно розуміють, люди можуть взагалі уникати повідомлення про симптоми. У деяких випадках люди можуть не усвідомлювати потреби в допомозі через обмежений доступ до освіти з питань психічного здоров'я або страх дискримінації.
Освіта та нерівність
Дослідження також виявило сильну кореляцію між рівнем освіти та незадоволеними потребами. У 15 з 26 проаналізованих країн особи з початковою освітою значно частіше повідомляли про відсутність психіатричної допомоги, ніж ті, хто мав вищу освіту.
«У Болгарії, Греції, Румунії та Словаччині ця нерівність особливо виражена», – зазначив доктор Сантос. Однак картина в європейських країнах досить складна, як видно на прикладі Франції, де ситуація протилежна. У Франції люди з вищою освітою демонстрували вищу незадоволену потребу в психіатричній допомозі. Це свідчить про те, що можуть знадобитися подальші дослідження, які могли б враховувати коригування доходу та інших факторів. У проведеному дослідженні враховувалася лише нерівність, пов’язана з освітою.
Вплив пандемії та майбутні тенденції
Хоча дослідження спиралося на дані до пандемії (з 2019 року), доктор Сантос попередив, що пандемія, ймовірно, загострила існуючу нерівність.
«Ми знаємо, що психічне здоров’я погіршилося під час пандемії — спостерігалося зростання насильства, ізоляції та травматизму», — сказав він. «Водночас доступ до медичної допомоги був порушений. Я підозрюю, що наступна хвиля даних покаже зростання незадоволених потреб, особливо серед груп з низьким рівнем доходу та маргіналізованих груп».
Однак він наголосив, що поздовжні порівняння слід проводити обережно, зазначивши, що зміни в дизайні опитування з часом можуть впливати на результати.
«Мета має полягати в тому, щоб нікого не залишити позаду», – доктор Жуан Васко Сантуш
Рекомендації щодо політики щодо вирішення соціально-економічної нерівності
Для вирішення цих системних проблем доктор Сантос окреслив низку пріоритетів, які потребують скоординованих дій як на національному, так і на регіональному рівнях.
По-перше, він наголосив на важливості розширення загального медичного страхування, щоб забезпечити всім особам, включаючи мігрантів та шукачів притулку, доступ до основних послуг психічного здоров'я без фінансових труднощів. Він закликав до реформ, які звільнять від доплати малозабезпечені та хронічно хворі верстви населення, навіть у системах, де догляд в іншому випадку фінансується державою.
По-друге, він виступав за перехід до моделей догляду на базі громади, які покращують доступність, зменшують стигму та сприяють інтегрованим, орієнтованим на людину підходам до лікування.
По-третє, доктор Сантос наголосив на необхідності національних та регіональних стратегій у сфері психічного здоров’я, які включатимуть кампанії з громадської освіти, спрямовані на підвищення медичної грамотності.
«Метою має бути те, щоб нікого не залишити поза увагою», – підсумував він. «Здоров’я – це інвестиція не лише в окремих людей, а й у стійкість та рівність суспільства в цілому».
