Відомий як «острів у Морі семи кольорів», Сан-Андрес є найбільшим островом у Морській квітці, який містить частину одного з найбагатших коралових рифів у світі
Сам Сан-Андрес є кораловим островом, тобто він був геологічно побудований з органічного матеріалу, отриманого зі скелетів коралів і багатьох інших тварин і рослин, пов’язаних з цими колоніальними організмами. Ці типи островів є низинними, здебільшого лише на кількох метрах над рівнем моря, оточеними кокосовими пальмами та пляжами з білим кораловим піском.
Невипадково цей колумбійський острів є місцем підводного плавання світового класу з кришталево чистою водою та туристичним центром, який щороку відвідує понад мільйон людей.
Але такий «попит» має ключовий недолік: унікальні екосистеми та природні ресурси Сан-Андреса зазнали серйозного впливу. Це те, що біолог і професійний дайвер Марія Фернанда Майя переконалася на власні очі.
Спільнота, яка захищає океан
«Я бачив, як Сан-Андрес змінився за останні 20 років; зменшення рибного та коралового покриву було досить високим. Як і решта світу, ми пережили дуже великий демографічний вибух, і тиск на наші ресурси зростає», – розповідає вона Новинам ООН.
Пані Майя займалася дайвінгом і працювала більшу частину свого життя, щоб захистити скарби біосферного заповідника Seaflower. Вона є директором Фонд Блакитного Індиго, жіноча громадська організація, яка працює над сталим розвитком архіпелагу Сан-Андрес, захистом і відновленням його морських екосистем.
Вона каже, що вирішила створити фонд, оскільки вважає, що місцева громада повинна очолити захист своїх ресурсів.
«У минулому я працював у багатьох міжнародних і національних екологічних проектах, і трапляється, що люди приходять, виконують проект, визначений на час, а потім йдуть. І тоді немає можливості місцевій громаді це продовжувати», – пояснює біолог.
Я остров'янин. Я зав’язав стосунки з океаном ще до свого народження.
Пані Майя працює разом з науковим координатором Маріаною Гнекко, яка є її партнером у фонді.
«Я остров'янин; Я зав’язав стосунки з океаном ще до свого народження. Я завжди знала, що ніколи не хочу бути далеко від моря», – розповідає вона UN News.
Пані Гнекко займається фрідайвінгом із 10 років і, як і пані Майя, отримала сертифікат підводного плавання до 14 років, а пізніше закінчила університет як біолог. Зараз вона також здобуває ступінь доктора філософії.
Жінки-біологи Blue Indigo позують із кораловою дитячою кімнатою в Сан-Андресі, Колумбія.
Жінки в морській науці
За оцінками ЮНЕСКО, жінки беруть участь у всіх аспектах взаємодії з океаном, але в багатьох частинах світу внесок жінок – як у джерело існування, яке базується на океані, як рибальство, так і в зусиллях по збереженню природи – майже непомітний, оскільки гендерна нерівність зберігається в морській промисловості, а також у галузі науки про океан.
Насправді жінки становлять лише 38 відсотків усіх океанологів Крім того, існує дуже мало даних або поглиблених досліджень щодо представництва жінок у цій галузі
І пані Майя, і пані Гнекко можуть підтвердити це.
«Зазвичай чоловіки керують морською наукою, а коли керують жінки, вони завжди сумніваються. Чомусь добре мати їх як помічників або в лабораторії, але коли жінки очолюють проекти, я завжди відчував, що є певна відмова. Коли жінка говорить із пристрастю, «вона впадає в істерику»; коли жінка приймає нестандартні рішення, «вона божевільна», але коли це робить чоловік, це тому, що «він лідер», – засуджує пані Майя.
Вона каже, що оскільки це була неписана правда, з якою стикаються жінки, вона наполегливо працювала у Фонді, щоб створити та підтримувати протилежну атмосферу.
«Нам вдалося гармонізувати роботу між жінками та чоловіками-партнерами, визнаючи, цінуючи та розширюючи можливості жіночих сил, а також те, що можуть запропонувати чоловіки», – підкреслює пані Майя.
«Наша думка, наш досвід і наші знання були залишені без уваги протягом багатьох років, що можливість керувати таким проектом тепер означає дуже багато. Це символізує [багато] з точки зору рівності та залучення. Хоча нам ще попереду довгий шлях, тому що жінки в науці все ще залишаються під впливом багато часу, я вважаю, що ми на правильному шляху, щоб назавжди вирішити цю проблему», – вторить пані Гнекко.
Біолог Марія Фернанда Майя все своє життя працювала над захистом біосферного заповідника ЮНЕСКО «Морські квіти».
Порятунок коралових рифів
Того дня, коли біологи Blue Indigo зустрілися з командою журналістів UN News, пані Майя та пані Гнекко витримали безперервну проливну зливу, спричинену холодним фронтом у Сан-Андресі, що є звичайним явищем у сезон ураганів в Атлантиці.
Того ранку ми подумали, що, можливо, неможливо повідомити про цю історію, оскільки дощ перетворив вулиці острова на річки, а деякі райони, до яких ми мали дістатися, перетворилися на грязьові ями.
«І кажуть, що жінки бояться їздити», — сказала пані Майя з лукавим сміхом, коли підібрала нас дорогою до одного з реставраційних об’єктів, на якому вони працюють як один із місцевих виконавців загальнонаціонального проекту «Мільйон коралів для Колумбії», метою якого є відновлення 200 гектарів рифів по всій країні.
Раніше того ранку всі дайвінги на острові були припинені через погоду, але умови (принаймні на воді) зрештою покращилися, і влада змінила червоний прапор на жовтий.
Ця новина викликала маленьке свято серед групи нетерплячих студентів-дайверів, які вважали, що їхній день зіпсований.
Тим часом решта з нас одягли акваланг і пішли до берега під (все ще) проливним дощем.
«Опинившись під водою, ви забудете про цей сірий день. Ви побачите!" – сказала пані Майя.
Мотузковий розплідник коралів, де вирощують вид Acropora в Сан-Андрес, Колумбія.
І вона не могла бути більш правильною. Після пірнання зі скелястого (і слизького) коралового узбережжя на західній стороні острова ми відчули неймовірний спокій під хвилями.
Видимість була надзвичайно хорошою, і біологи провели нас через кілька мотузкових розплідників коралів, над якими вони працювали. Уламки коралів Acropora розростаються. Ми також побачили кілька вже пересаджених коралів у приголомшливому рифі Сан-Андрес.
Фонд Blue Indigo тісно співпрацює зі школами дайвінгу на острові, і вони сприяють їх відновленню. НУО також проводить спеціалізовані курси з відновлення для міжнародних дайверів кілька разів на рік.
«Люди приходять подивитися на наш проект і дізнатися, і їм легше залучатися, тому що вони просять у нас корали. «Ой, як мій корал? Той, який ми посадили на рифі, як він працює?», — пояснює Маріана Гнекко, додаючи, що коли люди бачать, що організми процвітають, це допомагає підвищити загальну обізнаність.
Кількість коралів у біосферному заповіднику Seaflower зменшується з 70-х років, що викликано підвищенням температури та підкисленням води, спричиненим надмірними викидами вуглецю та відповідною зміною клімату.
«Це глобальні загрози, але ми також маємо деякі локальні загрози, які завдають шкоди рифу, наприклад, надмірний вилов риби, погані практики туризму, зіткнення човнів, забруднення та утилізація стічних вод», — підкреслює пані Гнекко.
Пересаджені корали Staghorn, вирощені в розплідниках.
Raizal зусилля людей і сталий туризм
By визначенняБіосферні заповідники ЮНЕСКО де-факто є центрами вивчення сталого розвитку. Вони також надали можливість детально вивчити зміни та взаємодію між соціальними та екологічними системами, включаючи управління біорізноманіттям.
«Коли оголошується біосферний заповідник, це означає, що це особливе місце не лише через його біорізноманіття, а й тому, що є спільнота, яка має особливий зв’язок із цим біорізноманіттям, зв’язок, який триває десятиліттями з культурою та історична цінність», – пояснює пані Гнекко.
Морська квітка дуже особлива, додає вона, розповідаючи нам, що вона складається з 10 відсотків Карибського моря, 75 відсотків колумбійських коралових рифів і що це гаряча точка для збереження акул.
«Місцеве співтовариство – люди Raizal, які живуть тут поколіннями – навчилися поводитися з цими екосистемами здоровим і стійким способом. Це наш спосіб життя як для Райзала, так і для інших мешканців. Ми повністю залежимо від цієї екосистеми та від її біорізноманіття, тому вона важлива й особлива», – додає біолог.
Райзали — афро-карибська етнічна група, що проживає на островах Сан-Андрес, Провіденсія та Санта-Каталіна біля колумбійського узбережжя Карибського моря. Уряд визнає їх однією з афро-колумбійських етнічних груп.
Вони розмовляють креольською мовою Сан-Андрес-Провіденсія, однією з багатьох англійських креольських, які використовуються в Карибському басейні. 20 років тому райзали становили більше половини населення острова. Сьогодні загальна чисельність населення становить майже 80,000 40, але раїзали складають близько XNUMX відсотків через високий міграційний приплив з материка.
Біолог Raizal Альфредо Абріл-Говард працює разом з Марією Фернандою Майя та Марією Гнекко з фонду Blue Indigo.
Морський біолог і дослідник Райзал Альфредо Абріл-Говард також працює у фонді Blue Indigo.
«Наша культура тісно пов’язана з океаном. Рибалки першими помічають зміни в коралі – наприклад, вони помічають, що здорові рифи приваблюють більше риби. Вони можуть описати яскраву картину того, як виглядали рифи в минулому… ніхто не розуміє важливість наших рифів краще за них», – підкреслює він.
Експерт каже, що, на його думку, у Сан-Андресі існує серйозна соціально-економічна проблема: окрім туризму, у його людей є дуже мало способів заробити на життя.
«Туризм продовжує розвиватися, і більшість економічної діяльності обертається навколо нього. Отже, нам потрібно більше риби, оскільки є більше туристів, тож тепер ми ловимо рибу будь-якого розміру, що впливає на екосистему», – каже він, підкреслюючи, що краще управління туризмом може створити кращі економічні можливості для місцевих жителів, водночас дозволяючи рифу процвітати.
Пан Абріл-Ховард пояснює, що дайвінг, якщо його раціонально використовувати, також може вплинути на екосистему. Це також може допомогти підвищити обізнаність про зусилля з відновлення та водночас віддати користь рифу.
«Нам потрібні зміни в тому, як ми займаємось туризмом. Відновлення наших рифів є важливим, але ми також повинні поінформувати відвідувачів, що вони є, і що це не скеля, це жива істота, і вони не повинні наступати на неї. Це дрібниці, які можуть принести користь майбутньому кораловому покриву. Нам також потрібно показати людям, що на цьому острові є щось більше, ніж прийти на вечірку та напитися, щоб вони могли чогось навчитися», – каже він.
Райзальський рибалка Каміло Лече перед тим, як відправитися на ранкову риболовлю.
Робота для «супергероїв»
Для Каміло Лече, а також Райзала, зусилля з відновлення коралів тепер є частиною його рибальського життя.
«Я займаюся риболовлею більше 30 років. Я пам’ятаю, як уперше побачив відбілювання коралів – ви знаєте, коли корали починають біліти – і подумав, що це тому, що корали старіють, як у нас з’являється біле волосся. Але тепер я розумію, що це через зміну клімату», — сказав він перед тим, як відправитися на ранкову риболовлю.
«Раніше я міг бачити тут чудові гігантські корали, і було так легко знайти омарів і велику рибу, тепер нам доводиться йти все далі і далі, щоб знайти їх», – додає він.
Пан Лече каже, що він сподівається, що світові лідери зможуть «покласти руку на серце та в кишеню», щоб профінансувати більше зусиль з відновлення, таких як той, який здійснює Фонд, якому він зараз допомагає.
«Я навчився дробити корали, укладати їх у мотузки. Ми також виходимо робити пересадки. І ці маленькі шматочки тепер стають такими великими та красивими, що коли я їх бачу, то відчуваю велику гордість. Я відчуваю себе супергероєм».
Громада Raizal бере активну участь у відновленні коралових рифів. Тут двоє чоловіків готові встановити коралову дитячу настільного типу.
Плавання проти течії
Сан-Андрес не тільки втрачає покрив коралових рифів і рибні банки, але й острів стикається з береговою ерозією та є вразливим до підвищення рівня моря та екстремальних погодних явищ, таких як урагани.
Усе це руйнує інфраструктуру та зменшує красиве пляжне покриття острова. У деяких районах місцеві жителі кажуть, що раніше вони могли грати у футбол там, де зараз видно лише метр пляжу.
Екосистеми, над відновленням яких працює Blue Indigo, необхідні для захисту громади під час екстремальних погодних явищ.
Наприклад, колумбійські вчені змогли довести як мангрові ліси захистили Сан-Андрес під час ураганів Ета та Йота у 2020 році, серед іншого, зменшивши швидкість вітру на понад 60 км/год.
У той же час коралові рифи можуть зменшувати майже на 95 відсотків висоту хвиль, що приходять зі сходу Карибського моря, а також зменшувати їх силу під час штормів.
«Ми знаємо, що наші зусилля з відновлення не можуть повернути кораловий риф у його повному обсязі, оскільки це така складна екосистема. Але, вирощуючи певні види, ми можемо мати позитивний вплив, повернути рибу та розпалити природну здатність цих організмів до самовідновлення», – каже керівник Blue Indigo Марія Фернанда Майя.
Біолог Марія Фернанда Майя очищає мотузковий розплідник коралів.
Для Маріани Гнекко йдеться про те, щоб допомогти рифу вижити під час трансформації навколишнього середовища, що відбувається через зміну клімату.
«Нам потрібна функціональна екосистема. Ми намагаємося принаймні протягнути йому руку допомоги, щоб він міг адаптуватися до зміни клімату. Екосистема зміниться, це станеться, але якщо ми допоможемо, це станеться принаймні таким чином, що не загине повністю», – каже вона.
Обидва Десятиліття відновлення екосистем ООН і Десятиріччя ООН про океанську науку для сталого розвитку, які розпочалися в 2021 році і триватимуть до 2030 року, мають на меті знайти трансформаційні рішення в галузі науки про океан, щоб гарантувати чистий, продуктивний і безпечний океан, а також відновити його морські екосистеми.
За словами ЮНЕСКО, включення гендерної рівності в усі Десятиліття науки про океан допоможе гарантувати, що до 2030 року жінки так само, як і чоловіки, керуватимуть наукою про океан і управлінням, допомагаючи створити океан, який нам потрібен для процвітаючого, сталого та екологічно безпечного майбутнього.
«Жінки, які беруть участь у цьому, прокладають шлях для всіх жінок, які йдуть позаду. Дійсно, майбутнє проблематичне, і ми пливемо проти течії, але я думаю, що все, що ми можемо зробити, краще, ніж нічого не робити».
Це послання Маріани Гнекко до всіх нас.
