Пата Рут — найбільше сміттєзвалище в Румунії. Але тут не просто тонни сміття. Неподалік також живуть люди: 1500 ромів.
Бараками з різнокольоровими дахами постійно кружляють сміттєвози. І поки вони вивантажують сміття з державного сміттєзбірника, чимало ромів, які стали смітниками, спотикаються зі своїми візками.
Босі діти бігають, а на купах сміття сидять горгульі, шукаючи їжу, розповів Deutsche Welle Влад Одобеску.
Пата Рут – це не тільки найбільше сміттєзвалище Румунії, але й найбільший екологічний гріх Румунії. Він розташований поблизу Клуж-Напока в Трансільванії.
Протягом 70 років туди скидали неочищені відходи, а в ґрунт вбиралися всілякі хімікати. Протягом багатьох років пожежі виникали багато разів, регулярно гинули жертви. Загалом на це 2.5-футбольне поле було скинуто 27 мільйона тонн сміття.
На тлі цих звірств ЄС зажадав закрити сміттєзвалище. І ось що в 2015 році почалося його очищення. А в 2019 році місцева влада офіційно оголосила «Пата Рут» закритою.
Роми залишилися там жити. Але сміття залишилося з ними. Бо ще у 2015 році біля старого сміттєзвалища виявили два нових «тимчасових сміттєзвалища». Навіть сьогодні там накопичується все більше відходів.
Відколи тут живуть роми?
Перші роми оселилися поблизу сміттєзвалища наприкінці 1960-х – на початку 1970-х років. Туди їх змушує бідність: вони сортують комунальне сміття на полігоні і заробляють на життя. Проте протягом першого десятиліття цього тисячоліття поруч з ними оселилися багато інших ромів: влада Клуж-Напоки вигнала сотні ромів із центру міста і змусила їх оселитися на сміттєзвалищі. Причина: у 300,000-тисячному місті був величезний будівельний бум. З цього моменту для ромів просто не було місця.
Серед виключених – Лінда Грета Зіга. Одного холодного грудневого ранку поліція та міські чиновники підняли її та її родину з ліжок. Бульдозери вже чекали на вулиці. Лише двома днями раніше 75 ромських сімей на їхній вулиці були попереджені звільнити свої будинки. Муніципалітет перемістив їх у панельні маленькі будинки біля бараків інших ромів у Пата-Руті.
Лінда каже, що до того часу роми на її вулиці були добре інтегровані. Вони живуть там кілька поколінь, сплачуючи оренду та електроенергію. Будівлі були власністю муніципалітету. Ромські діти ходили до місцевої школи або до сусіднього дитсадка. Потім, як грім із ясного неба, їх скинули на смітник.
«Для них ми сміття, а не люди», — сказала Лінда.
Расизм в Румунії
І справді: у Румунії упередження щодо ромів величезні. 70% респондентів у румунському опитуванні кажуть, що не довіряють ромам. Від 20% до 30% вважають, що роми мають забагато прав, що держава може застосувати силу проти ромського населення, і що дискримінація та ворожі висловлювання щодо ромів не повинні каратися. Але це не лише в Румунії.
Поширюється расизм ЄвропаНайбільша російська меншина, яка закликає позбавити їх основних прав, відмовляється в доступі до державних послуг і навіть виселяється в місця, де немає води, каналізації чи збору сміття.
Наприкінці минулого року Європейське агентство з навколишнього середовища опублікувало дослідження на тему «екорасизм проти ромських громад у Центральній та Східній Європі». За словами авторів дослідження, роми «піддаються непропорційно високому ризику, що виникає внаслідок руйнування екосистем, забруднення, звалищ, токсинів у ґрунті та воді, промисловості».
Лінду та її сім’ю затиснули в одній кімнаті в Пата-Рут – 12 осіб! На цих 16 квадратних метрах не знайшлося місця навіть для маленьких меблів, які встигли заощадити. Що стосується ванних кімнат, то родина була змушена ділитися туалетом і холодним душем з мешканцями трьох інших, також переповнених кімнат. Лінда згадує перше враження від виду з вікна: «Сміття і більше нічого. Ні дерев, ні птахів. А я так люблю природу...»
Від сміття люди хворіють
Дослідження ООН 2012 року показало, що 22% дорослих у Пата Рут страждають від хронічних захворювань або інших проблем зі здоров’ям: висипання, астма, бронхіт, високий кров’яний тиск, серцеві та шлунково-кишкові проблеми.
За словами експертів Європейського центру з прав ромів, у тому ж році проблеми зі здоров’ям ромів зросли більш ніж вдвічі після їх примусового виселення.
У дослідженні Європейського агентства з навколишнього середовища стверджується, що примусове виселення ромів є найгіршою формою екорасизму. Здебільшого тому, що влада виганяє ромів насамперед із місць, що мають «високу економічну цінність».
Лінда та люди на її вулиці ніколи не розуміли, чому їх переселяють. Сьогодні Лінда вже має своє пояснення: «Хотіли «очистити» Клуж від ромів, сьогодні в місті майже немає ромів».
Deutsche Welle звернулася до влади в Клуж-Напоці, яка заявила наступне: що вони мають намір очистити сміттєзвалище Пата-Рут і запропонувати населенню допомогу, в тому числі медичну допомогу. Вони намагатимуться в майбутньому уникнути примусового виселення з житла. Крім того, муніципалітет планував долучитися як партнер до програми, яка забезпечить житлом 30 сімей.
Після закриття старого сміттєзвалища жодних офіційних даних про стан здоров’я ромів там не оприлюднювали. Проте, за даними низки громадських організацій, респіраторні захворювання широко поширені – не лише серед дорослих, а й серед дітей.
«Принаймні до того, як я міг купити їжу та ліки»
Проте багато людей з «Пата Рут» оплакують старе сміттєзвалище. Оскільки його закриття в 2019 році ще більше ускладнило життя багатьом ромам, каже Адела Людвіг. 28-річна жінка має чотирьох дітей і проживає там відколи себе пам’ятає.
Його халупа зроблена з жорстких дощок, дах колись був рекламним щитом. «Будівельні матеріали» зібрали все зі сміттєзвалища. Коли вона сьогодні дивиться у вікно своєї «вілли» (як вона її називає), Адела бачить хімічне сміттєзвалище, загорнуте в синій нейлон і оточене колючим дротом.
Адела Людвіг збирала пластикові пляшки та нейлони, коробки з-під напоїв та картонні коробки, які продавала компанії за вторинну сировину. Їй вдавалося годувати дітей тим, що заробляла.
«Я могла купити їжу, навіть ліки, коли діти хворіли», — каже вона. Проте нові сміттєзвалища огороджені колючим дротом. Збирачі сміття, такі як Адела, раптово втратили роботу. «Ми плачемо від голоду», — сказала вона.
Адела Людвіг, яка вагітна п’ятою дитиною, живе лише на дитячі виплати – 220 євро на місяць. Цих грошей має вистачити на всіх. До найближчого фонтану кілька сотень метрів, і Адела ходить туди 4-5 разів на день. Її сарай можна було б постачати електрикою від генератора, але у сім’ї немає грошей на газ.
«Ніхто не заслуговує там жити»
Коли сміттєзвалище закрили, мер Клуж-Напоки пообіцяв, що ромське поселення біля Пата-Рут зникне до 2030 року, але не сказав жодного слова про те, куди подуть ці сотні сімей. Проте самі роми вже давно не покладаються на муніципалітет.
Ще у 2012 році Лінда Грета Зіга та інші її старі сусіди, яких також виселили з центру Клуж-Напока, створили компанію за допомогою права людини активістів, які шукають вирішення житлової проблеми жителів Пата Руту. Вони також подали скаргу на владу через примусове переселення, але все ще очікують рішення Європейського суду з прав людини.
У період з 2014 по 2017 рік за фінансової допомоги Норвегії 35 сімей вдалося виїхати зі сміттєзвалища і знову жити в центрі міста або в навколишніх селах. Сьогодні Лінда Грета Зіга та її партнер живуть з дітьми в двокімнатній квартирі в Клуж-Напока. Але вона не може забути Пет Рут – хоча б тому, що там досі живуть її батьки, сестри та брати.
На даний момент Лінда працює над тим, щоб ще 30 сімей вивезти з гетто поблизу смітника. «Якщо це залежить від мене, то в Пата-Руті більше ніхто жити не буде. Ніхто не заслуговує там жити», – сказала вона.
Джерело: Deutsche Welle
