15/28 лютого 2021 року – Тиждень блудного сина, другий підготовчий до Великого посту. Напередодні цього дня на всенічному бдуванні співається 136-й псалом «На річках Вавилонських». Пропозиція Pravoslavie.Rus богословсько-філологічний коментар до цього гімнуросійської з точки зору православ'я.
Великій сороканні передують чотири підготовчі тижні. У цей період Великопостна Тріод пропонує багато літургійних текстів, які готують нас до Великого посту. Так, на утрені в тиждень блудного сина, а потім у тиждень м’яса і сиру, після співу поліелеосів (134 і 135) «Хваліте ім’я Господнє» і «Сповідайте Господа», псалом 136 « На річках Вавилонських» також співається.
Типікон, даючи літургійні настанови на Утрені в тиждень блудного сина, наказує співати третій псалом до двох поліелеїчних псалмів: «На річках Вавилонських» з червоною алилуєю[1]. Церковнослов’янська фраза «червона алилуя» дослівно перекладається як «прекрасна алилуя»[2]. Видно, що Типікон, наказуючи таким чином співати цей псалом, виділяє його на фоні двох попередніх псалмів.
136-й псалом складається з дев'яти віршів. У церковнослов’янських текстах Біблії вона названа словами: «Давидові Єремії»[3]. У єврейській Біблії на псалмі не написано ім’я автора; в латинській та грецькій Біблії подається ім’я Давид[4].
Існують різні думки щодо авторства 136-го псалма. Сильна ностальгія за батьківщиною, яскраво виражена в ній (вірші 5-6), спонукає нас думати, що автор був серед тих полонених, які після указу перського царя Кіра в 538 р. до н.е. повернулися до зруйнованого Єрусалиму.
Церковнослов’янський текст 136-го псалма виглядає так:
«Девід Єремія.
На річках Вавилонських, там із сивим волоссям і плаках, завжди пам’ятай нам Сіон. Серед його верб наші органи обісих. Ніби були питання про полон нас про слова пісні і ведучі нас про спів: співайте нам із пісень Сіонських. Як ми будемо співати пісню Господню на чужині? Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, нехай забудеться моя правиця. Язиком причепися до гортані, якщо не пам’ятаю тебе, якщо не пропоную Єрусалиму, наче на початку радості моєї. Згадайте, Господи, сини Едоми в день Єрусалиму, що кажуть: вичерпайте, вичерпайте до основи. Проклята дочко Вавилону, благословенний той, хто відплатить тобі твою винагороду, навіть якщо ти відплатиш нам. Блаженний, хто має і розбиває ваших немовлят об камінь»[5].
Вавилонський полон
«На річках Вавилону» – використання множини у словосполученні «по річках» (синодальний переклад) вказує на різні території вздовж річок Тигр і Євфрат з їх притоками та штучними каналами, накреслені вавилонянами для зрошення своїх полів, де були і жили полонені єврейські родини[ 6].
Множина дієслів «седохом і плакахом» відноситься до спілкування полонених між собою. Разом вони плачуть і співпереживають один одному, згадуючи про Сіон – в даному випадку це слово асоціюється з Єрусалимом або Храмом.
Ми в полоні гріха – «на річках Вавилону»
«О вербий… обезихом» – церковнослов’янське дієслово «ожирение», а також грецьке «κρεμασθῆναι», у контексті 2-го вірша перекладається на російську як «повішений».
«Наші органи» – у грецькому тексті є слово ὄργανα. Запозичено в церковнослов’янський текст без перекладу. На російську мову слово ὄργανα перекладається як «інструменти», читаючи синодальний переклад, можна зрозуміти, що мова йде про музичні інструменти: «повісили арфи». Музичні інструменти, підвішені на деревах, свідчать про те, що євреї відкинули веселощі.
Гімн «На річках Вавилонських» з перших віршів розкриває весь зміст Великого посту. Ми в полоні гріха – «на річках Вавилонських». Нам, як і євреям, потрібно відкласти радість і подумати про свої гріхи, згадати Сіон – Царство Небесне чи Небесний Єрусалим.
Сіонські пісні
«Неначе були питання про полонених нас про слова пісні і ведучі нас про пісню: співайте нам із пісень Сіону»: якщо перекласти з івриту, цей вірш звучить так: «Там ті, що полонили ми вимагали від нас слів пісні; а наші гнобителі — радість: співайте нам пісень Сіону».
«Опитувач» – «замовлений» або «затребуваний». Полонені вавилоняни вимагали від євреїв сказати їм кілька слів із божественних пісень і похвал, які вони співали в Єрусалимі[7].
«Як ми можемо співати пісню Господню на чужині?» – щоб ви могли перекласти четвертий вірш. «Чому не дозволили співати на чужині? Бо нечисті вуха не повинні були чути цих таємничих гімнів»[8] – тлумачить цей уривок св. Іоанн Златоуст[9].
«Чужина» — це не просто країна, віддалена від святого міста, це нечиста язичницька земля (див.: Єз. 4: 13-14), яка давала «хліб нечистий».
Іоанн Золотоустий закликає з особливою ретельністю спостерігати за собою і будувати справжнє життя так, щоб не ставати полоненими, чужими і відлученими від батьківського міста[10]. «Ми всі будемо слухати це і вчитися на цьому. Як коли вони були позбавлені міста, то вони почали його шукати, так багато з нас переживуть те саме, коли того дня будуть позбавлені гірського Єрусалиму» [11], – так св. Іван коментує 136-й псалом.
Єрусалим – початок радості
«Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, нехай забудеться моя правиця. Причепись язик до гортані, якщо я не пам’ятаю тебе, якщо не запропоную Єрусалиму, ніби на початку моєї радості»: п’ятий і шостий вірші побудовані за принципом клятви: «Якщо я забудь, нехай забуде мене моя права рука; якщо не пам’ятаю, нехай мій язик прилипає до піднебіння». Автор псалма готовий понести покарання за порушення обітниці, тобто якщо він не поставить Єрусалим початком своєї радості, нехай Господь забере у нього можливість грати на арфі правою рукою, і заборони своєму язику співати пісні Сіону.
І спів цього псалма в період підготовки до Великого посту закликає нас поставити Єрусалим, Царство Небесне, як початок нашої радості.
Сини Едома
Псалмоспівець, звертаючись до Бога, молить Господа згадати про лихі вчинки ідуметян, які вони вчинили під час зруйнування Єрусалиму в 587 році до нашої ери. (див.: Обд. 1: 10–15): «Пам’ятай, Господи, сини Едоми, в день Єрусалиму, говорячи: вичерпай, вичерпай до основ його».
Ідумейці, споріднений для євреїв народ, завжди вороже ставилися до свого брата і в усіх сумних подіях його життя брали активну і злу участь (див.: Ам. 1:11).
А «день Єрусалиму» — це день, коли Єрусалим був повністю зруйнований, місто позбавлено оборонних стін і веж, буквально «роздягнути» (Іс. 3:17).
Дочка Вавилону
«Проклята дочко Вавилона, блаженний той, хто нагородить тобі твоєю відплатою, якою ти нагородив нас» – у російському перекладі псалма дочка Вавилона називається спустошителькою. Грецький текст називає її «нещасною» (ταλαίπωρος [12]), звідси й слово «проклята» – нещасна, нещасна [13].
Непривабливий вираз «блаженний той, хто візьме і розбиває ваших немовлят об камінь», згідно з деякими коментарями до Псалтиря, вказує на грубі й нелюдські риси ізраїльтян. релігія. Як би ми не ставилися до слів псалма, але псалмоспівець, мабуть, не бажає смерті всім невинним дітям Вавилону, а просить Господа згадати цілком конкретних руйнівників, що вони зробили з Сіоном.
«Немовлята» - образ початків дрібних надбавок і прикрощів, які можуть перерости в невикорінені пристрасті
А в духовному житті багато чого можна порівняти з немовлятами – це образ початків дрібних надбавок і прикрощів, які можуть перерости в глибокі, невикорінені пристрасті і пороки. Тепер вони здаються такими маленькими й беззахисними, що їм якось навіть жорстоко протистояти [14]. Але саме на цьому початковому етапі з ними необхідно боротися – «блаженний, хто розб’є їх об камінь».
***
136-й псалом, який співається лише тричі на рік під час всенішнього бдіння під час підготовчих тижнів, показує нам велике розчарування єврейського народу, який втратив своє святе місце – Єрусалим. Текст також спонукає нас подумати про ціну тих великих благословень, які дасть нам Господь.
Без сумніву, смуток і сльози єврейських полонених повинні надихнути нас дорожити всіма дарами, посланими від Бога.
Примітки:
[1] Типікон, сиест Устав. М.: Видавнича рада Російської православної церкви, 2002. С. 825.
[2] Словник російської мови XI-XVII ст. Проблема. 8. М., 1981. С. 19–20.
[3] Псалтир. М., 2013. С. 367.
[4] Пояснювальна Біблія, або Коментарі до всіх книг Священного Письма Старого і Нового Завіту за редакцією А. П. Лопухіна. М., 2009. С. 512.
[5] Псалтир. С. 367.
[6] Пояснювальна Біблія, або Коментарі до всіх книг Священного Письма Старого і Нового Завіту за редакцією А. П. Лопухіна. С. 513.
[7] Розумовський Г., протоієрей. Пояснення Священної Книги Псалмів. М., 2002. С. 822.
[8] Іоанн Золотоустий. Бесіди на псалтир // Св. Іоанн Золотоустий. Творіння. Т. 5. Кн. 1. СПб., 1899, с. 451.
[9] Там же.
[10] Розумовський Г., протоієрей. Пояснення Священної Книги Псалмів. С. 822.
[11] Іоанн Золотоустий. Бесіди на псалтир // Творіння. Т. 5. Кн. 1. С. 451.
[12] Лідделл Х.Г., Скотт. Р. Греко-англійський лексикон. Оксфорд, 1996. С. 1753.
[13] Словник російської мови XI-XVII ст. Проблема. 12. М., 1987. С. 320.
[14] Льюїс К. Роздуми про псалми // Льюїс К. Зібрання творів. Т. 8. М., 2008. С. 334.
Автори: професор Лариса Маршева, Петро Граматик, 26 лютого 2021, https://pravoslavie.ru/137624.html (рос.).
