11.5 C
Брюссель
П'ятниця, травень 3, 2024
культураLe pavillon bulgare à la 60e Biennale de Venise : підзаголовок жаху,...

Болгарський павільйон à la 60e Biennale de Venise : витонченість жаху, ностальгія та напруга

ВІДМОВА ВІД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ: інформація та думки, відтворені в статтях, належать тим, хто їх висловлює, і це їхня особиста відповідальність. Публікація в The European Times означає не автоматичне схвалення погляду, а право його висловлення.

ВІДМОВА ВІД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПЕРЕКЛАДИ: Усі статті на цьому сайті опубліковано англійською мовою. Перекладені версії виконуються за допомогою автоматизованого процесу, відомого як нейронні переклади. Якщо ви сумніваєтеся, завжди посилайтеся на оригінальну статтю. Спасибі за розуміння.

Гість Автор
Гість Автор
Гостьовий автор публікує статті авторів з усього світу

Автор Бісерка Граматикова

20 квітня відбулося офіційне відкриття болгарського павільйону на Венеціанській бієнале. «Пам’ять — це те, що зберігає нас у безпеці», — сказав виконуючий обов’язки міністра культури Болгарії під час відкриття. У Бієнале на тему «Іноземці всюди» Болгарія брала участь з арт-інсталяцією «Сусіди», яку, за даними іноземних ЗМІ, необхідно побачити на 60-му Бієнале.

Проект «Сусіди» — це мультимедійна та інтерактивна інсталяція — роботи Красіміри Буцевої, Юліана Шегіряна та Лілії Топузової. Робота є результатом 20-річної дослідницької та художньої праці авторів. Куратор – Василь Владимиров. Болгарський павільйон відтворює прихований, інтимний і дещо урочистий аспект соціалістичного минулого Болгарії. Інсталяція відтворює три кімнати – реконструкцію помешкань болгар, репресованих комуністичною владою.

У першій кімнаті відвідувачі стикаються зі звуками та зображеннями з таборів у Бліні та Ловечі. Архівні матеріали є реальними свідченнями колишніх в'язнів цих таборів. Друга кімната присвячена людям, які навчилися говорити за допомогою невербальної комунікації і для яких реальне спілкування є абстракцією. У третій білій кімнаті – простір «білих плям» у свідомості – спогад про мовчазне, позбавлене пам’яті чи життя. Загальне відчуття, яке інсталяція залишає у глядача, — відчуття ледь помітного жаху, ностальгії та напруги.

Куратор Василь Владимиров розповів виданню Stir World у Нью-Делі, що це історія деяких невизнаних суспільством аутсайдерів, чиї надії на нібито відплату, на підтвердження страждань, які вони пережили, залишаються непочутими.

Венеціанську бієнале можна побачити до 24 листопада. Нагороди «Золотий лев» уже вручені, відзначені павільйони Австралії та Нової Зеландії.

Красимира Буцева викладає в Університеті мистецтв у Лондоні. У своїй творчій та дослідницькій практиці працює з такими темами, як політичне насильство, травматична пам’ять, офіційна та неофіційна історія Східної Європи. Як фотограф і художник брала участь у міжнародних групових виставках.

Лілія Топузова є професором історії в університеті Торонто. Історик і режисер, який досліджує у своїй роботі шрами політичного насильства та мовчання як захисну реакцію від травми. Він є сценаристом і співрежисером документальних фільмів «Проблема комарів та інші історії» (2007) і «Сатурнія» (2012).

Юліан Шегірян мультимедійний художник, дослідник і письменник, який живе в Софії та Нью-Йорку. Шегірян створює site-specific та просторові мультимедійні інсталяції, які використовують архітектурні простори, об’єкти та об’єкти за допомогою художніх інтервенцій, відео, звуку та експериментальних технологій. У своїй науковій практиці займається історією психотерапії, повоєнним мистецтвом та транснаціональною історією

- Реклама -

Більше від автора

- ЕКСКЛЮЗИВНИЙ ВМІСТ -spot_img
- Реклама -
- Реклама -
- Реклама -spot_img
- Реклама -

Must read

Останні статті

- Реклама -